Верховний Суд нагадав, у чому полягає ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 442/8069/17.
Обставини справи
З матеріалів справи відомо, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про усунення від права на спадкування за законом.
Позовні вимоги мотивовано тим, що особа_4 склала на користь позивача заповіт, яким заповіла усе належне йому на день смерті майно позивачу.
Пізніше позивач звернувся до першої державної нотаріальної контори для подачі заяви про прийняття спадщини, проте державний нотаріус пояснив йому, що спадкова справа після смерті особи уже відкрита приватним нотаріусом. Після подання приватному нотаріусу заяви про прийняття спадщини йому стало відомо, що на майно, яке залишилось після смерті особи, претендує також дружина-пенсіонер в порядку статті 1241 ЦК України.
Позивач вважав, що оскільки вона ніколи не проживала з померлим як дружина, свідомо, знаючи про його хворобу, з метою спадкування його майна затягувала розгляд справи про розірвання шлюбу, не надавала спадкодавцю, у якого було онкологічне захворювання, належної допомоги та підтримки до дня його смерті, є всі підстави для усунення її від права на спадкування після смерті особи.
Зазначав, що протягом усього часу хвороби йому допомогу надавали його тітки. Сплату комунальних послуг ніс він. Дружина не брала участі у догляді за хворим, не цікавилась станом його здоров’я, усвідомлюючи необхідність надання допомоги та підтримки, зволікала із виконанням своїх обов’язків, які передбачені законодавством. Крім того, відповідач сприяла розвитку хвороби спадкодавця, перешкоджала у подальшому його лікуванні, забезпечувала його алкоголем та сигаретами, що негативно впливало на його здоров’я.
З огляду на викладене позивач просив усунути відповідача від права на спадкування за законом.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін, постановою апеляційного суду у задоволенні позову відмовлено.
Висновок Верховного Суду
Судді ВС підкреслили, що згідно з частиною першою статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення абзацу другого частини першої статті 1241 ЦК України свідчить, що зменшення розміру обов`язкової частки у спадщині можливе з урахуванням (а) характеру відносин між спадкоємцями і спадкодавцем; (б) наявності інших обставин, що мають істотне значення. Позбавлення особи права на обов`язкову частку судом ЦК України не передбачено, хоча особа, яка має право на обов`язкову частку, може бути усунена від права на спадкування відповідно до статті 1224 ЦК України.
Також ВС підкреслив, що відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Тлумачення частини п`ятої статті 1224 ЦК України свідчить, що усунення від права на спадкування за законом можливе за наявності таких умов: ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві при наявності у нього можливості її надання; перебування спадкодавця у безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
Крім того, ВС нагадав, що у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц (провадження № 61-1302св18) та від 4 липня 2018 року у справ і№ 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18) зроблено висновок, що «ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій».
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановивши, що відсутні умови, передбачені частиною п`ятою статті 1224 ЦК України для усунення відповідача від права на спадкування за законом, суди дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
_03_03.png)
